03. Родючість ґрунту під пшеницею озимою за екологічно безпечних систем удобрення

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201812-03
Седіло Г. М., Дубицька А. О., Качмар О. Й., Вавринович О. В., Дубицький О. Л.
Сторінки: 19-25.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Дослідити вплив екологічно безпечних систем удобрення на фізико­хімічні й агрохімічні властивості сірого лісового ґрунту під пшеницею озимою та врожайність культури. Методи. Польові дослідження, фізико­хімічні, агрохімічні та біохімічні. Результати. Результати досліджень показали, що екологічно безпечні системи удобрення, сформовані на основі гороху, сприяли підлужуванню ґрунтового розчину на 0,02–0,18 од. щодо контролю. Найпомітніше цей процес відбувався за умов унесення гумусного добрива (ГД) на фоні соломи гороху+N30P45K45. За такими самими закономірностями змінювалася й гідролітична кислотність ґрунту. Установлено, що за органо­мінеральних систем удобрення створюються кращі умови для фосфорного режиму ґрунту, а використання ГД на основі соломи+N30P45K45 є ефективним заходом щодо підвищення вмісту лужногідролізованого й амонійного азоту. Відзначено, що застосування гумусного або мікробіологічного чи хелатного добрив на основі соломи гороху+N30P45K45 підвищило потенційну нітрифікаційну здатність ґрунту до величин 0,162–0,183 мг+N­NО3/кг ґрунту проти 0,137 мг N­NО3/кг ґрунту на контролі. Показано, що екологічно безпечні системи удобрення, такі, як агротехнічний чинник, дають змогу поліпшити гумусний стан ґрунту. За зазначених систем удобрення вміст лабільної органічної речовини виявився на 35–42% вищим, ніж на контролі. Використання органо­мінеральних систем удобрення на основі соломи має стійкий і постійний ефект, сприяє підвищенню врожайності пшениці озимої на 23,0–39,3% та збільшенню білка в зерні на 1,1–2,7% щодо контролю. Висновки. Застосування систем удобрення, скомпонованих на основі соломи гороху, у поєднанні з мінеральними та органічними добривами ефективно поліпшує родючість ґрунту, істотно підвищує врожайність та якість зерна пшениці озимої в умовах сірих лісових ґрунтів Карпатського регіону.


Ключові слова: екологічно безпечні системи удобрення, пшениця озима, родючість ґрунту, урожайність.



Бібліографія
  1. Тараріко О.Г. Біологізація та екологізація ґрунтозахисного землеробства. Вісник аграрної науки. 1999. № 10. С. 5–9.
  2. Голосной Е.В., Есаулко А.Н., Сигида М.С. Влияние систем удобрения на агрохимические свойства чернозема выщелоченного в зоне неустойчивого увлажнения Ставропольского края. Вестник АПК Ставрополья. 2012. № 7. С. 123–125.
  3. Надточій П.П., Мислова Т.М., Трембіць­кий В.А. Якісний склад гумусу і кінетика процесу нітрифікації в грунтах, що зазнали різного ступеня антропогенного навантаження. Агроекологія. 2004. № 1. С. 11–19.
  4. Щербаков А.П., Володин В.М. Основные положения теории экологического земледелия. Вестник с.-х. науки. 1991. № 1. С. 42–49.
  5. Бойцова Л.В. Биологические свойства, общее и лабильное органическое вещество дерново-подзолистой супесчаной почвы при применении минеральной системы удобрения. Агрофизика. 2014. № 2. С. 8–15.
  6. Цигічко Г.О., Маклюк О.І. Зміни біохімічної активності ґрунту, що відбуваються під впливом органічної та традиційної систем землеробства в чорноземі опідзоленому Лісостепу України. Науковий вісник Чернівецького університету. 2013. Вип. 4. С. 583–587.
  7. Лопушняк І.В. Вплив різних систем удобрення на азотний фонд темно-сірого опідзоленого ґрунту Західного Лісостепу України. Агрохімія і ґрунтознавство. 2013. Вип. 80. С. 58–65.
  8. Польовий В.М. Оптимізація систем удобрення у сучасному землеробстві. Рівне: Волинські обереги, 2007. 320 с.
  9. Chantigny M.H. Dissolved and water-extractable organic matter in soils: a review on the influence of land use and management practices. Geoderma. 2003. V. 113, № 3, 4. P. 357–380.
  10. Дубицький О.Л. Ефективність біологізованих систем удобрення під озимою пшеницею в умовах Західного Лісостепу. Передгірне та гірське землеробство і тваринництво. 2015. Вип. 57. С. 76–81.
  11. Дегодюк С.Е., Дегодюк Е.П., Вітвіцька О.І. та ін. Органо-мінеральні біоактивні добрива — перспектива для відтворення родючості ґрунтів. Агрохімія і ґрунтознавство: міжвід. темат. наук. зб. 2010. Кн. 1. С. 39–45.
  12. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). Москва: Агропромиздат, 1985. 361 с.