08. Використання нових похідних диметилсульфату для отримання спадкових змін у льону олійного
https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201904-08
Тігова А. В., Сорока А. І.
Сторінки: 52-59.
Повна стаття:
Ключові слова: льон, мутагенез, хімічний мутаген, диметилсульфат, мутація, жирнокислотний склад олії.
Сторінки: 52-59.
Повна стаття:
Короткий огляд
Мета. Виявити ефективність індукування мутацій льону олійного за допомогою нових хімічних мутагенів, похідних диметилсульфату — ДГ2, ДГ6, ДГ7, ДГ9, установити спрямованість їхньої дії порівняно з вихідною сполукою і створити на цій основі новий вихідний матеріал для селекції. Методи. Польовий, лабораторний, математикостатистичний. Результати. Установлено, що завдяки обробці насіння льону двох сортів новими хімічними мутагенами ДГ2, ДГ6, ДГ7, ДГ9 у концентраціях 0,5 і 0,05% отримано в поколінні М2 широкий спектр мутацій (29 типів). Вони були розділені на 6 груп — 4 групи зі змінами морфологічного типу та по одній групі зі змінами фізіологічного та біохімічного типів. У результаті отримано колекцію мутантних зразків, які є донорами маркерних і господарськоцінних ознак, а також різних за біохімічним складом олії. Висновки. Для індукції мутацій з порушенням синтезу хлорофілу найефективнішим виявився мутаген ДГ9, для мутацій структури стебла, пагонів і листків — мутагени ДГ7 (для сорту Айсберг) і ДГ6 (для сорту Сонячний), для мутацій квітки — ДГ2, а також ДГ9 (для сорту Айсберг) і ДГ7 (для сорту Сонячний), для мутацій забарвлення насіння у сорту Айсберг — мутагени ДГ2 і ДГ9, у сорту Сонячний — мутагени ДГ2 і ДГ7 і для мутацій за фізіологічними ознаками росту та розвитку — мутаген ДГ2. Найефективнішим при зміні біохімічних показників олії у насінні був мутаген ДГ2.Ключові слова: льон, мутагенез, хімічний мутаген, диметилсульфат, мутація, жирнокислотний склад олії.
Бібліографія
- Кротова Л.А. Химический мутагенез как метод создания исходного материала для селекции мягкой пшеницы. Электронный научно-методический журнал Омского ГАУ. 2015. № 2 (2). C. 13–17.
- Гуляєв В.Г., Дубінін П.О. Селекція і насінництво польових культур з основами генетики. Київ, 1982. 349 с.
- Моргун В.В., Логвиненко В.Ф. Мутационная селекция пшеницы. Київ: Наукова думка, 1995. 652 с.
- Fisher C.L., Pei G.K. Modification of a PCR — based site-directed mutagenesis method. Biotechniques. 1997. V. 23. P. 570–574.
- Рапопорт И.А. Химические мутагены в селекции культурных растений на повышенную утилизацию минеральных удобрений. Улучшение культурных растений и химический мутагенез. Москва: Наука, 1982. С. 3–25.
- Kharkwal M.C., Pandey R.N., Pawar S.E. Mutation breeding for crop improvement. Plant Breeding — Mendelian to Molecular Approaches. 2004. Р. 601–645.
- Bahadur B., Venkat Rajam M., Sahijram L., Krishnamurthy K. Induced mutations and crop improvement. Development and organization of cell types and tissues. 2015. V. 1. P. 593–617. doi: 10.1007/978-81-322-2286-6_23
- Гаврилюк М.М., Салатенко В.Н., Чехов А.В. Олійні культури в Україні. Київ: Основа, 2007. 416 с.
- Феськова Е.В., Леонтьев В.Н., Титок В.В. Семена льна масличного сорта Солнечный — источник биологически активных веществ. Химия и технология органических веществ. 2009.№ 4. Т 1. С. 201–203.
- Лях В.О., Перетятько А.О. Індукований хімічним мутагеном спектр спадкових змін у льону олійного сорту Сонячний. Актуальні питання біології, екології та хімії. 2016. № 2. Т. 12. С. 16–24.
- Mahla H., Shekhawat A., Kumar D. A Study on EMS and Gamma Mutagenesis of Clusterbean (Cyamopsis tetragonoloba (L.) Taub.). Plant Mutation Reports. 2010. V. 2, № 2. P. 28–32.
- Rajarajan D., Saraswathi R., Sassikumar D., Ganesh S. Fixation of lethal dose and effect of Ethyl Methane Sulphonate induced mutagenesis in Rice Adt (R) 47. Life Sciences Leaflets. 2014.V. 57. P. 65–72.
- Talebi A., Talebi Am., Shahrokhifar B.Ethyl methane sulphonate (EMS) induced mutagenesis in malaysian rice (cv.MR219) for lethal dose determination. American j. of plant sciences. 2012. V. 3. №12. P. 1661–1665. doi: 10.4236/ajps.2012.312202
- Зоз Н.Н. Специфичность химического мутагенеза на растениях. Специфичность химического мутагенеза. Москва: Наука, 1968. С. 162–171.