11. Продуктивність короткоротаційних сівозмін та гумусний стан дерново-підзолистого ґрунту за різних систем удобрення

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201905-11
Пархоменко М. М.
Сторінки: 82-86.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Вивчення впливу традиційної органо­мінеральної, мінеральної, альтернативної (екологічної) систем удобрення на врожайність культур і продуктивність сівозмін, надходження в ґрунт органічної речовини з коренями, післяжнивними рештками та побічною продукцією культур сівозмін. Методи. Польовий, лабораторний, розрахунково­порівняльний, математико­статистичний. Закладали та проводили досліди відповідно до загальноприйнятих методик у землеробстві та рослинництві. Результати. Установлено вплив традиційної, мінеральної, органічної та альтернативної систем удобрення на продуктивність зернової та зерно­картопляної короткоротаційних сівозмін. Установлено надходження в ґрунт органічної речовини з коренями, післяжнивними рештками, побічною продукцією та сидератною масою. Визначено вплив систем удобрення в сівозмінах на гумусний стан дерново­підзолистого супіщаного ґрунту. Висновки. В умовах Лівобережного Чернігівського Полісся встановлено, що зернова короткоротаційна сівозміна забезпечила у середньому на 0,89 т к.од./га вищу продуктивність, ніж зерно­картопляна. За вищої продуктивності з післяжнивними і кореневими рештками в зерновій короткоротаційній сівозміні в ґрунт надійшло у середньому на 2,5 т/га більше органічної маси. Отже, зернова короткоротаційна сівозміна забезпечила бездефіцитний баланс гумусу в умовах Полісся на дерново­підзолистому супіщаному ґрунті. Найвищу продуктивність в обох сівозмінах отримано за альтернативної системи удобрення (N68P53K60+сидерат+ПП): 6,51 т к.од./га в зерновій короткоротаційній сівозміні та 5,53 т к.од./га в зерно­картопляній, що відповідно на 94,5 % та 98,9 % більше, ніж на контролі.


Ключові слова: короткоротаційні сівозміни, системи удобрення, дерново-підзолистий супіщаний ґрунт, гумусний стан, урожайність.



Бібліографія
  1.  Roberts T.L. The foundation of best mana­gement practices for fertilizer. International fertilizer association international workshop on fertilizer best management practices 7–9 March 2007, Brussels, Belgium. Paris: International Fertilizer Industry Association, 2007. P. 29–32.
  2.  Системи удобрення сільськогосподарських культур у землеробстві початку ХХІ століття; за ред. С.А. Балюка, М.М. Мірошниченка. Київ: Альфа-стевія, 2016. 400 с.
  3.  Beegle D.B., Carton O.T., Bailey J.S. Nutrient management planning: justification, theory, practice. J. Environment Quality. 2000. № 29. Р. 72–79.
  4.  Вильямс В.Р. Почвоведение. Избранные сочинения. Москва: Издательство Юрайт, 2019. 344 с.
  5.  Мазур Г.А. Роль гумусу в родючості ґрунтів та відтворення його вмісту. Вісник аграрної науки. 2000. Спецвипуск. С. 12–15.
  6.  Калінчик М.В. Наукові основи економічної адаптації сільського господарства до навколишнього середовища. Київ: РВПС НАН України, 1997. 263 с.
  7.  Цвей Я.П. Родючість ґрунтів і продуктивність сівозмін. Київ: Компринт, 2014. 413 с.
  8.  Медведєв В.В., Чесняк Г.Я., Лактіонова Т.М. та ін. Родючість ґрунтів: моніторинг та управління; за ред. В.В. Медведєва. Київ: Урожай, 1992. 248 с.
  9.  Тараріко Ю.О. Формування сталих агро­екосистем: теорія і практика. Київ: Аграрна наука, 2005. 518 с.
  10.  Тараріко Ю.О., Іващенко О.О., Бердніков О.М. та ін. Сучасні технології відтворення родючості ґрунтів та підвищення продуктивності агроекосистем. Науково-технологічне забезпечення аграрного виробництва. Київ: Аграрна наука, 2004. 126 с.
  11.  Левин Ф.И. Количество растительных остатков в посевах полевых культур и его определение по урожаю основной продукции. Агрохимия. 1977. № 8. С. 36–41