https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk <p><strong>«Вісник аграрної науки»</strong>&nbsp;- український науково-теоретичний журнал.</p> <p><strong>Рік заснування журналу:</strong>&nbsp;1922</p> <p><strong>Мета та завдання журналу «Вісник аграрної науки»: </strong>Мета наукового журналу полягає в інформаційному забезпеченні аграрного наукового співтовариства та сприянні інтеграції вітчизняної науки у світовий простір, висвітленні результатів досліджень, обміні знаннями, розвитку наукового потенціалу. Основні завдання — публікація якісних статей, аналіз актуальних проблем, підтримка дискусій і поширення досвіду.</p> <p><strong>Проблематика:</strong>&nbsp;наукові пошуки українських учених у різних галузях сільського господарства, результати фундаментальних і прикладних досліджень з питань землеробства, рослинництва, тваринництва, кормовиробництва, ветеринарної медицини, селекції, генетики рослин і тварин, механізації, агроекології, радіології, меліорації, переробки та зберігання сільськогосподарської сировини, економіки АПК.</p> <p><strong>Журнал внесено до Переліку наукових фахових видань (категорія «Б») згідно з Наказами МОН України від 02.07.2020 № 886; від 24.09.2020 № 1471; від 21.02.2024 № 220.<br>У виданні можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора, кандидата наук та ступеня доктора філософії за спеціальностями:</strong></p> <ul> <li class="show">091 — Біологія та біохімія;</li> <li class="show">133 — Галузеве машинобудування;</li> <li class="show">193 — Геодезія та землеустрій;</li> <li class="show">194 — Гідротехнічне будівництво, водна інженерія та водні технології;</li> <li class="show">201 — Агрономія;</li> <li class="show">202 — Захист і карантин рослин;</li> <li class="show">203 — Садівництво, плодоовочівництво та виноградарство;</li> <li class="show">204 — Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва;</li> <li class="show">207 — Водні біоресурси та аквакультура;</li> <li class="show">208 — Агроінженерія;</li> <li class="show">211 — Ветеринарна медицина</li> </ul> <p><strong>Індексація видання:</strong></p> <ul> <li class="show"><a href="https://scholar.google.com.ua/citations?user=lfnW5m0AAAAJ&amp;hl=uk">Google&nbsp;Scholar</a></li> <li class="show"><a href="http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&amp;I21DBN=UJRN&amp;P21DBN=UJRN&amp;S21STN=1&amp;S21REF=10&amp;S21FMT=JUU_all&amp;C21COM=S&amp;S21CNR=20&amp;S21P01=0&amp;S21P02=0&amp;S21P03=IJ=&amp;S21COLORTERMS=1&amp;S21STR=%D0%9614378">Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського</a></li> <li class="show"><a href="http://nfv.ukrintei.ua/view/5b1925e17847426a2d0ab1f8">РЕЄСТР&nbsp;наукових фахових видань України</a></li> <li class="show"><a href="http://www.nbuviap.gov.ua/bpnu/index.php?page_sites=journals">Бібліометрика української науки</a></li> <li class="show"><a href="https://search.crossref.org/?q=2308-9377&amp;container-title=Visnyk+agrarnoi+nauky">CrossRef</a></li> </ul> <p>&nbsp;</p> <p><strong>ISSN:</strong>&nbsp;2308-9377</p> <p><strong>Періодичність:</strong>&nbsp;1 раз на місяць</p> <p><strong>Індекс у Каталозі видань України</strong>&nbsp;– 74092.</p> <p><strong>Свідоцтво про реєстрацію:</strong>&nbsp;№ 20236-10636ПР від 14.07.2014</p> <p><strong>Мови видання:</strong> українська, англійська</p> <p><strong>Засновник:</strong>&nbsp;Національна академія аграрних наук України</p> Національна академія аграрних наук України uk-UA Вісник аграрної науки 2308-9377 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_01 Мета. Визначити вплив системи удобрення в поєднанні з вапнуванням на врожайність та водоспоживання соняшнику на низькородючому дерново­підзолистому зв’язно­піщаному ґрунті Західного Полісся. Методи. Дослідження проводили у 2022– 2024 рр. у стаціонарному польовому досліді Інституту сільського господарства Західного Полісся НААН із використанням таких методів: польових (вивчення впливу вапнування та мінеральних добрив на врожайність соняшнику), лабораторних (визначення фактичної вологості ґрунту), розрахункового (обчислення запасів продуктивної вологи та коефіцієнта водоспоживання), статистичного (проведення дисперсійного аналізу). Експериментальні дані обробляли із застосуванням комп’ютерних програм Microsoft Excel 2016 і Statistica 10.0. Результати. Найвищу врожайність насіння соняшнику (2,94 т/га) отримано на фоні внесення 1,0 Hг дози доломітового борошна (CaMg(CO3)2) за використання мінеральних добрив дозою N110P65K105 із дворазовим позакореневим підживленням мікродобривом. У разі використання N60P60K90 на фоні внесення 1,5 Нг дози CaMg(CO3)2 врожайність насіння зростала на 7,9% порівняно з 1,0 Нг дозою меліоранту. Використання такої самої дози вапнякового борошна (CaCO3) призвело до зниження врожайності насіння на 6,0%. Унаслідок комплексного застосування меліорантів і добрив сумарне водоспоживання посівів соняшнику зросло порівняно з контролем лише на 2–3%, однак коефіцієнт водоспоживання знизився в 1,5– 2,3 раза, що вказує на винятково важливу роль оптимізації системи удобрення на низькородючих дерново­підзолистих зв’язно­піщаних ґрунтах у підвищенні ефективності водоспоживання. Висновки. Застосування вапнування в поєднанні з мінеральним удобренням забезпечило на 1,13–1,68 т/га вищу врожайність соняшнику порівняно з неудобреним фоном. Доведено, що збалансоване живлення є необхідною умовою високої ефективності технології, оскільки азотне добриво забезпечує лише 0,70 т/га приросту врожайності. Застосування добрива N110P65K105 дозою, встановленою за нормативами виносу елементів живлення на формування 3,0 т/га основної та відповідної кількості побічної продукції, на фоні 1,0 Нг дози CaMg(CO3)2 за умови 2 разового підживлення мікродобривом сприяє раціональному водовикористанню: за незначного збільшення сумарного водоспоживання (на 3%) витрати води на формування одиниці врожаю зменшилися до 1480 м3/т порівняно із 3341 м3/т у контролі. Це свідчить про істотне підвищення ефективності споживання вологи та можливість економнішого її використання за оптимізації системи удобрення культури. В. Польовий Л. Ященко Н. Дмітрієвцева Г. Ров­на Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 5 13 10.31073/agrovisnyk202607-01 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_02 Мета. Виявити елементи кліматично орієнтованої біологізованої технології вирощування перспективних сортів озимих зернових культур для посушливих умов Південного Причорноморського Степу України. Методи. У досліді застосовували польовий метод — для спостереження за розвитком рослин та врожайністю, лабораторний метод — для аналізу зерна, а також математико­статистичний метод — для обробки даних і визначення достовірності результатів. Результати. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідному полі Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції ІКОСГ НААН. ґрунт дослідного поля — чорнозем південний незмитий важкосуглинковий. Визначено наукові основи впливу строків сівби на формування врожайності перспективних сортів пшениці озимої та ячменю озимого. Виявлено реакцію нових сортів пшениці озимої та ячменю озимого на різні строки сівби. Встановлено, що строки сівби істотно впливають на врожайність озимих зернових культур, які вивчали в досліді. Найвищі врожаї пшениці озимої за роки досліджень одержано за сівби 5 жовтня в більшості сортів пшениці озимої: а) за сівби 5 жовтня врожайність у середньому була на рівні 6,06 т / га, перевищення становило 8,6% порівняно із сівбою 25 вересня, 2,7% — порівняно із сівбою 15 жовтня; б) за сівби 15 жовтня врожайність становила 5,90 т / га, що на 5,7% більше порівняно із сівбою 25 вересня і на 17,5% — порівняно із сівбою 25 жовтня. Найвищий урожай сформувався за сівби 5 жовтня в таких сортів пшениці озимої: Громада — 6,52 т / га, Вагома — 6,48 т / га, Катруся одеська — 6,38 т / га. Виявлено, що найвищі врожаї ячменю озимого за роки досліджень одержано за сівби 5 та 15 жовтня в більшості досліджуваних сортів: а) за сівби 5 жовтня середня врожайність 6 сортів ячменю озимого становила 5,95 т / га, що на 7,4% вище порівняно із сівбою 25 вересня; б) за сівби 15 жовтня середня врожайність становила 5,96 т / га, перевищення сягало 7,5% порівняно із сівбою 25 вересня. Найвищий урожай у середньому сформували такі сорти ячменю озимого: в разі сівби 5 жовтня — Еволюція (6,53 т / га), Дев’ятий вал (6,18 т / га); за сівби 15 жовтня — Валькірія (6,25 т / га), Русин (6,12 т / га), Дев’ятий вал (6,09 т / га). Висновки. Нині для зони Південного Причорноморського Степу як оптимальний строк сівби пшениці озимої можна рекомендувати 5 жовтня, що забезпечує формування найвищої врожайності культури. Щодо ячменю озимого, то строки сівби потребують подальшого уточнення. В середньому за роки досліджень більшість досліджуваних сортів формували найвищу врожайність за сівби 5 та 15 жовтня. Водночас реакція сортів різних типів розвитку (типово озимих та сортів­двуручок) на строки сівби була подібною, що свідчить про можливість їх порівняльної оцінки в межах проведених досліджень. В аномально посушливих умовах осені 2023 р. максимальний урожай зерна ячменю озимого отримано за більш пізнього строку сівби — 25 жовтня, що підтверджує значний вплив погодних умов осіннього періоду на формування продуктивності культури. Порівняно з аналогічними дослідженнями, проведеними 8–10 років тому, оптимальні строки сівби озимих культур у зоні Південного Причорноморського Степу мають тенденцію до зміщення на пізніший період (на 5–10 днів), що, ймовірно, пов’язане зі змінами кліматичних умов. З огляду на це доцільним є подальше проведення досліджень із розширенням діапазону строків сівби, зокрема в бік більш пізніх. С. Власенко С. Почколіна І. Когут О. Мельник В. Руденко Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 14 24 10.31073/agrovisnyk202607-02 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_03 Мета. Обґрунтувати вплив позакореневого обробітку рослин стимулятором росту біологічного походження Хелафіт на фотосинтетичну активність і формування врожайності ріпаку озимого різних строків сівби в незрошуваних умовах зони Степу. Методи. Польовий двофакторний дослід проводили впродовж 2023–2025 рр. в умовах дослідного поля ТОВ «Добробут» (с. Михайлівка Миколаївського р­ну Миколаївської обл.) із застосуванням таких методів: польовий (для спостереження за ростом і розвитком рослин, формуванням їх урожайності), лабораторний (для дослідження кількісних та якісних властивостей ґрунту), вимірювальний і вимірювально­ваговий (для визначення врожайності та водного режиму ґрунту), розрахунково­порівняльний (для встановлення ефективності елементів технології вирощування); отримані експериментальні дані обробляли методом дисперсійного аналізу. Результати. Встановлено, що врожайність ріпаку озимого варіює залежно від строків сівби та погодних умов року в межах значного діапазону — від 1,96 т / га за раннього строку сівби у 2024 р. до 5,00 т / га за оптимального строку у 2023 р. Найкращим строком для сівби виявилось 5 вересня, коли середня прибавка врожайності порівняно з раннім строком збільшувалася на 0,63, а порівняно з пізнім — на 0,78 т / га. Використання біостимулятора Хелафіт двічі впродовж вегетації сприяло зростанню врожайності за умови посіву в ранній строк на 0,34 т / га, в оптимальний — на 0,58, а в пізній — на 0,82 т / га. Висновки. Застосування біостимулятора Хелафіт двічі впродовж вегетації ріпаку озимого дало змогу покращити показники його продуктивності в разі пізнього строку сівби до рівня, близького до того, що спостерігається за умови посіву в оптимальні терміни, а також на 0,33 т / га поліпшити показник урожайності за умови раннього посіву. Є. Домарацький М. Товпига А. Добровольсь­кий В. Сєчняк Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 25 33 10.31073/agrovisnyk202607-03 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_04 Мета. Дослідити особливості перебігу варроатозної інвазії, рівня ураження імаго, трутневого розплоду й розплоду робочих бджіл різних селекційних формувань карпатського підвиду, визначити перспективні селекційні поєднання за показниками стійкості до захворювання в умовах західного регіону України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2020 р. із застосуванням загальнонаукових методів: аналітичних (для аналізу наукової літератури, узагальнення сучасних даних щодо варроатозу та обґрунтування напряму досліджень), біометричних (для математичної обробки експериментальних даних, оцінювання мінливості досліджуваних ознак і порівняння селекційних груп) та статистичних (для оцінювання вірогідності різниці між досліджуваними ознаками). Ураження розплоду оцінювали методом аналізу запечатаного розплоду робочих бджіл і трутнів. Біометричну обробку отриманих результатів здійснювали методами варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми Statistica 8.0. Результати. Встановлено сезонну динаміку розвитку варроатозної інвазії у бджолосім’ях усіх досліджуваних груп із мінімальними значеннями на початку сезону та максимальними — у літньо­осінній період. Доведено, що рівень ураження кліщем Varroa destructor істотно залежить від селекційного походження бджіл. Найменшу екстенсивність варроатозної інвазії імаго, розплоду робочих бджіл і трутнів зафіксовано у бджолиних сімей селекційного кросу ♀ мікропопуляція «67» ´ ♂ мікропопуляція «915», що свідчить про їхню підвищену природну варроастійкість. Виявлено, що трутневий розплід уражується кліщем значно інтенсивніше, ніж робочий, і це має важливе епізоотологічне значення. Висновки. Встановлено, що рівень варроатозної інвазії бджолосімей залежить від селекційного походження бджіл. Найвищу природну варроастійкість виявлено у бджіл селекційного кросу ♀ мікропопуляція «67» ´ ♂ мікропопуляція «915», яких доцільно використовувати в селекційній роботі для підвищення стійкості бджолосімей до Varroa destructor. Отримані результати підтверджують перспективність селекційного підходу як складової інтегрованої системи контролю варроатозу. М. Стецишин В. Федорович Є. Федорович І. Доскоч Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 34 42 10.31073/agrovisnyk202607-04 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_05 Мета. Розробити генетичну модель і провести пошук ліній гаплоіндукторів серед міжвидових гібридів буряків цукрових та диких видів роду Beta L. (Beta maritima і Beta patula), а також апозиготичних потомств заміщених роздільноплідних пилкостерильних ліній. Виділити генотипи гаплоіндукторів для диференціації гаплоїдів in vivo за морфометричними показниками та переведення гаплоїдів на дигаплоїдний рівень in vitro. Методи. Дослід­ження проведено з використанням польових (отримання міжвидових гібридів F1 між дикими видами Beta maritima та Beta patula і закріплювачами стерильності буряків цукрових; дослідження схожості й одноростковості у ґрунтових умовах селекційно­тепличного комплексу та добору гомозиготних ліній за маркерним забарвленням гіпокотиля; проведення гібридизації кандидатів у гаплоіндуктори домінантних гомозигот за щепленими генами однорічного циклу розвитку В+ і забарвленням гіпокотиля R+ із пилкостерильними лініями з цитоплазматичною чоловічою стерильністю (ЦЧС) різного генетичного походження), лабораторних (методи індукції гаплоїдів і дигаплоїдів з використанням недозрілих насіннєвих зачатків для їх добору in vitro та диференціації за маркерним забарвленням гіпокотиля, морфометричний метод виділення гаплоїдів за довжиною корінця на 2– 3­тю добу пророщування насіння, цитологічний метод з використанням ацетоорсеїнового забарвлення меристемних хромосом, цитофотометричний метод для дослідження плоїдності за кількістю ядерної ДНК з використанням аналізатора плоїдності компанії Partec, Німеччина, метод виділення дигаплоїдів у процесі клонального мікророзмноження з використанням аналізатора плоїдності), статистичних (визначення похибки репрезентативності mp за схожістю насіння, енергією проростання, забарвленням гіпокотиля для контролювання точності досліду) методів у лабораторії цитогенетики Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків (ІБКіЦБ), лабораторії апоміксису й поліплоїдії Ялтушківської дослідно­селекційної станції (ЯДСС) упродовж 2017– 2024 рр. Результати. За використання міжвидової гібридизації, біотехнологічних методів індукції гаплоїдів від гібридів першого покоління F1 та апоміктичних потомств заміщених ліній виділено контрольні генотипи­гаплоіндуктори, домінантні гомозиготи за генами однолітнього циклу розвитку B+ і антоціанового (червоного) забарвлення гіпокотиля R+. Генотипи­гаплоіндуктори (F1S maritima (Греція) рослина № 7 тип ЧС­II R+B+R+B+Y+Y+M+M+ 2n; ВC2S maritima (Греція) А1:17 рослина № 2 тип ЧС­II R+B+R+B+Y+Y+M+M+; ВC6S patula рослина № 5 тип ЧС­II R+B+R+B+Y+Y+M+M+; F1S maritima (Франція) клони № Ем/1­7 тип ЧС­II R+B+R+B+Y+Y+M+M+) були виведені in vitro та вкорінені в умовах вегетаційних посудин ІБКіЦБ і селекційно­тепличного комплексу ЯДСС. Установлено, що частота матроклінної гаплоїдії в селекційного номера ЧС­0 20­12 Beta vulgaris r­b­r­b­ ЯДСС за низької схожості (45%) гібридного насіння в разі схрещування з гаплоіндукторами мала ідентичне значення — 45 шт. гаплоїдних проростків, із них 42 шт. — із зеленим рецесивним забарвленням і 3 шт. проростків — із присутністю домінантної алелі R+. Результати аналізу здатності до матроклінної гаплоїдії в пилкостерильних ліній буряків цукрових були різними й залежали від генотипу донорських рослин. Висновки. Розроблено генетичну модель та отримано кандидатів у гаплоіндуктори, міжвидові гібриди, домінантні гомозиготи за генами однолітнього циклу розвитку й забарвленням гіпокотиля R+ на основі стерильних цитоплазм Beta maritima і Beta patula. Оцінено кандидатів у гаплоіндуктори за схрещування з роздільноплідними пилкостерильними лініями ЯДСС і заміщеними лініями з високим зав’язуванням апозиготичного насіння, ідентифікованими за зеленим забарвленням гіпокотиля. Вихід гомозиготних ліній із рецесивним зеленим забарвленням гіпокотиля залежав від генотипу донорських рослин. Установлено, що стабілізація від гаплоїдного та міксоплоїдного до диплоїдного рівня може відбуватись in vitro у процесі депонування і добору за плоїдністю без дії колхіцину, що значно спрощує процес створення гомозиготних ліній. М. Роїк Н. Ковальчук О. Зінченко Н. Бех Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 43 57 10.31073/agrovisnyk202607-05 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_06 Мета. Узагальнити наукові засади відновлення радіоактивно забруднених агроландшафтів Українського Полісся та управління ними з урахуванням радіаційної спадщини Чорнобильської аварії, кліматичних змін, наслідків російської воєнної агресії та євроінтеграційних вимог як базис для формування єдиної національної стратегії реабілітації регіону в контексті національної безпеки. Методи. Аналіз багаторічних даних радіоекологічного моніторингу (1992–2025 рр.), ГІС­картування забруднених радіонуклідами територій, кластерний аналіз та моделювання доз внутрішнього опромінення за допомогою штучної нейронної мережі, оптимізація структури землекористування через інтеграцію агроекологічного групування угідь, рівнів забруднення радіонуклідами, варіантів використання та сценаріїв агровиробництва; порівняльний аналіз міжнародного досвіду на основі доступних публікацій, звітів і регуляторних документів. Результати. Дослідження, які проводилися в Українському Поліссі протягом 40 років після аварії на ЧАЕС, показали, що рівень забруднення 137Cs і 90Sr знизився більш як на 50%; площа безпечних угідь досягла 90% території. Через залежність населення від місцевих екосистем, передусім лісових, ризик радіаційного впливу залишається навіть за зниження формальних рівнів забруднення. Розроблені класифікація екосистем за радіоекологічною критичністю, метод ландшафтного картування та оптимізована структура землекористування забезпечують перехід від загальних заборон до адресного управління ризиками. Кліматичні зміни трансформують аграрну спеціалізацію регіону, а війна спричинила появу нових радіаційних та безпекових загроз. Екосистемні послуги деградують, тоді як попит на них зростає. Порівняльний аналіз засвідчив низьку ефективність вітчизняної моделі реабілітації через фрагментарність стратегії, недофінансування й застарілу нормативно­правову базу. Висновки. Реабілітація земель Полісся є стратегічним завданням національної безпеки, що потребує переходу від консерваційної парадигми до комплексного відновлення, інтегрованого крізь призму кризового екологічного менеджменту із застосуванням оцінювання екосистемних послуг як інструменту стратегічного планування та виконання євроінтеграційних зобов’язань. О.І. Дребот Л.А. Райчук І.К. Швиденко О.С. Дем’янюк Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 58 66 10.31073/agrovisnyk202607-06 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_07 Мета. Встановити ефективні агротехнічні та біологічні чинники для реалізації біологічного потенціалу врожайності кондиційного насіння буркуну білого однорічного в умовах Південного Степу України. Методи. В дослідженнях використано такі методи: польовий — для встановлення закономірностей росту та розвитку рослин у натурних умовах; візуально­фенологічний — для фіксації дат настання і тривалості міжфазних періодів; вимірювально­ваговий — з метою здійснення морфофізіологічного аналізу та визначення біометричних показників і насіннєвої продуктивності; математико­статистичний — для верифікації отриманих даних з використанням дисперсійного аналізу та оцінювання достовірності результатів. Результати. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на дослідному полі Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН, яке розташоване в межах землекористування Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції ІКОСГ НААН (Одеська обл.) на чорноземах південних важкосуглинкових. З’ясовано, що всі фактори в досліді впливали на врожайність кондиційного насіння буркуну білого однорічного, серед них найбільше (80,59%) — фактор А (спосіб основного обробітку ґрунту). На фоні різних способів основного обробітку ґрунту отримано від 0,546 т / га (дискування на глибину 12–14 см) до 0,689 т / га (оранка на глибину 27–30 см) кондиційного насіння. Вплив фактора В (оброблення біопрепаратом) становив 15,79%. Залежно від обраного біопрепарату отримано в середньому 0,584–0,655 т / га кондиційного насіння. Вплив фактора С (фаза розвитку рослин) у досліді був найменшим (2,10%), що в середньому сприяло отриманню 0,615–0,633 т / га кондиційного насіння. Висновки. Оптимізація агротехнічних заходів (спосіб основного обробітку ґрунту, позакореневе підживлення рослин біопрепаратами в різних фазах розвитку) за вирощування буркуну білого однорічного дає змогу підвищити врожайність кондиційного насіння культури в умовах Південного Степу України. Максимальні значення врожайності кондиційного насіння (0,734 т / га), виходу кондиційного насіння (89,48%) та коефіцієнта розмноження (73,39%) отримано за 2­разового оброблення рослин буркуну білого однорічного у фазах початку гілкування і бутонізації препаратом ПМК­У «Універсальний» на фоні проведення оранки на глибину 27–30 см. Г. Іванов Н. Валентюк Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 67 76 10.31073/agrovisnyk202607-07 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_08 Мета. Встановити вплив біопрепаратів та різних строків їх унесення на формування насіннєвої продуктивності ріпаку озимого у зрошуваних і неполивних умовах Півдня України. Методи. Дослідження проводили у 2023–2025 рр. на базі ПП «ГСП» Березівського р­ну Одеської обл. із застосуванням таких методів: польового (для спостережень за ростовими процесами ріпаку озимого та контролю погодних факторів), візуального (для виявлення фенологічних змін у рослин), вимірювально­вагового (для визначення біометричних параметрів росту і розвитку культури), лабораторного (для визначення впливу досліджуваних факторів на якісні показники насіннєвого матеріалу), математико­статистичного (для проведення дисперсійного аналізу і статистичної обробки даних з метою оцінки достовірності отриманих результатів досліджень), а також із використанням програмного забезпечення Agrostat. Результати. Максимальну врожайність насіння ріпаку озимого — 2,60 т / га (HIP0,5 (B) = 0,07) — зафіксовано за оптимізації умов вирощування на зрошенні завдяки 3­разовому внесенню біопрепарату Планриз БТ (у фазах розетки, стеблування та бутонізації). Встановлено, що штучне зволоження (фактор А) забезпечило найвищий середній збір насіння, а саме 2,30 т / га. Оцінювання ефективності процесу біологізації (фактор В) засвідчило, що найрезультативнішим є використання препарату Планриз БТ, який забезпечує максимальну врожайність (2,3 т / га) за її варіювання в межах 2,1–2,3 т / га. Дослідження строків внесення біопрепаратів (фактор С) підтвердило перевагу послідовного поєднання обробок ними у фазах формування розетки, видовження стебла та бутонізації. У такому разі середня продуктивність посівів досягала 2,1 т / га (HIP0,5 (С) = 0,02 т / га). Висновки. Застосування біопрепаратів Ампеломіцин БТ, Планриз БТ, Триходермін БТ у поєднанні зі зрошенням сприяло підвищенню насіннєвої продуктивності ріпаку озимого на 16,5–27,3%. Найкращі результати спостерігали за 3­разового внесення препарату Планриз БТ в умовах зрошення: врожайність насіння культури збільшувалась у середньому на 0,46 т / га, або 14,7%. В. Балабаш Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 77 82 10.31073/agrovisnyk202607-08 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_09 - - Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 83 85 https://agrovisnyk.com/index.php/agrovisnyk/article/view/2026_07_10 - - Авторське право (c) https://creativecommons.org/licenses/by/4.0 2026-08-07 2026-08-07 104 7 86 87