11. Використання біопрепаратів за умов органічного виробництва сої

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201809-11
Городиська І. М., Плаксюк Л. Б., Чуб А. О.
Сторінки: 73-78.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Оцінити вплив застосування біопрепаратів на розвиток і щільність сегетальної рослинності на органічних посівах сої з урахуванням зміни агрокліматичних показників. Методи. Щільність сходів бур’янів в органічних посівах сої сорту Сузір’я досліджували за допомогою кількісно­вагового обліку сегетальної рослинності (за О.В. Фісюновим), визначали видову приналежність рослин бур’янів (за І.В. Веселовським), площу листкової поверхні сої (за З.М. Грицаєнко). Статистично обробляли експериментальні дані згідно з методикою Б.А. Доспєхова. Результати. Встановлено, що за впливу біопрепаратів активізуються фізіологічні процеси розвитку рослин сої, збільшується площа її листкової поверхні. Відзначено, що рослини сої активно конкурують із сегетальною рослинністю за життєвий простір, пригнічуючи її. Результатом стимулювання розвитку сої за впливу біологічних препаратів є збільшення урожайності культури. Висновки. Застосування комплексу біопрепаратів в умовах перехідного періоду до органічного виробництва сприяє збільшенню конкурентоспроможності культурної рослини до бур’янових угруповань та, як наслідок, стабілізації агроекосистеми.

Ключові слова: соя, органічне виробництво, екологічна оцінка, сегетальна рослинність, біопрепарати.

Бібліографія
  1. Іващенко О.О. Сучасні проблеми гербології. Вісник аграрної науки. 2004. № 3. С. 27–29.
  2. Зуза В.С., Гутянський Р.А. Вплив забур’яненості на врожайність сої. Там само. 2008. № 1. С. 21–24.
  3. Свиридов А.М., Панасенко О.Л. Формування видового складу бур’янів в соєвому агрофітоценозі східного Лісостепу України та вплив їх щільності на продуктивність сої. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. 2014. № 20. С. 89–94.
  4. Танчик С.П., Сальніков С.М. Винос елементів живлення бур’янами з ґрунту агрофітоценозу буряків цукрових. Наукові праці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. 2014. №. 20. С. 105–110.
  5. Шевніков М.Я., Міленко О.Г. Міжвидова конкуренція та забур’яненість посівів сої залежно від моделі агрофітоценозу. Вісник аграрної науки Причорномор’я. 2015. Вип. 3 (86). С. 116–123.
  6. Олепір Р.В. Вплив елементів агротехніки вирощування на продуктивність сої. Збірник наукових праць Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. 2012. №. 14. С. 309–313.
  7. Фисюнов А.В. Сорные растения. Москва: Колос, 1984. 320 с.
  8. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах. Курск: Министерство сельского хозяйства СССР, 1983. С. 45–58.
  9. Веселовський І.В., Манько Ю.П., Козубський О.Б. Довідник по бур’янам. Київ: Урожай, 1994. 145 с.
  10. Веселовський І.В., Лисенко В.К., Манько Ю.П. Атлас-визначник бур’янів. Київ: Урожай, 1988. 70 с.
  11. Грицаєнко З.М., Грицаєнко А.О., Карпенко В.П. Методи біологічних та агрохімічних досліджень рослин і ґрунтів. Kиїв: ЗАТ «Нічлава», 2003. 320 с.
  12. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). 5-е изд., доп. и перераб. Москва: АГРОПромиздат, 1985. 351 с. (Учебники и учебные пособия для высших учебных заведений).
  13. Камінський В.Ф., Глієва О.В. Площа листкового апарату та фотосинтетична продуктивність посівів проса за різних рівнів мінерального живлення. Збірник наукових праць ННЦ «Інститут землеробства НААН». 2014. Вип. 3. С. 79–84.
  14. Javaid A., Mahmood N. Growth, nodulation and yield response of soybean to biofertilizers and organic manures. Pakistan J. of Botany. 2010. Т. 42. №. 2. С. 863–871.