02. Фосфатний фактор інтенсивності та фосфат-буферна ємність — основні інструменти діагностики та оптимізації фосфатного стану ґрунтів

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201810-02
Трускавецький Р. С., Зубковська В. В.
Сторінки: 12-18.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Удосконалити спосіб діагностики та оптимізації фосфатного стану ґрунтів. Методи. Теоретичного узагальнення, лабораторно­модельні дослідження, хімічний аналіз, розрахунково­аналітичний. Результати. Установлено, що всі наявні методики діагностики фосфатного стану ґрунтуються лише на використанні різних екстрагентів, певною мірою адаптованих до ґрунтового середовища залежно від його кислотно­основного стану, карбонатності, гранулометричного складу тощо. Дослідження показали, що фосфатний стан ґpунту найоб’єктивніше оцінюється за його фосфат­буферною здатністю з урахуванням фосфат­буферної ємності та показника концентрації фосфатних іонів (рР) у ґрунтовому розчині. За кривою буферності визначають, скільки потрібно внести фосфорних добрив у розрахунку на відповідну масу ґрунту або ж реалізувати інші технологічні заходи, щоб перевести фактичне значення фосфатного фактора інтенсивності (ФФІ) в оптимальний стан. Для всіх ґрунтів незалежно від їх фосфат­буферної ємності верхню межу допустимого ФФІ визначено на рівні 3,1–3,3 од. У середньобуферних ґрунтах і ґрунтах із більшою буферною здатністю досягти цього значення майже неможливо. Обґрунтовано необхідність використання в діагностуванні трофного режиму ґрунтів процеси його саморегуляції. Для цього розроблено діагностично­оптимізаційну графічну модель на основі кривої буферності з нанесенням на цю криву оптимальних параметрів фосфатного стану. Установлено параметри фосфат­буферних властивостей ґрунтів, що дало змогу вдосконалити спосіб діагностики фосфатного стану, рівень його стійкості та способи оптимізації. Висновки. Результати досліджень показали, що в глейових ґрунтах для оптимізації фосфатного стану порівняно з неоглеєними потрібно вносити істотно більшу дозу добрив. Це зумовлено тим, що оглеєні ґрунти мають вищу буферну ємність в іммобілізаційному інтервалі. Оптимізація фосфатного стану ґрунтів на основі показників фосфат­буферної ємності та фосфатного фактора інтенсивності з побудовою відповідної фосфат­буферної графічної моделі є найбільш об’єктивною та ефективною щодо діагностування та оцінювання рівня сталого забезпечення рослин фосфатним живленням.

Ключові слова: ґрунти, фосфатний режим, фосфат-буферність, родючість, акумуляція фосфору, мобілізація фосфору, діагностика фосфатного стану, оптимізація фосфатного стану, фосфатний фактор інтенсивності.

Бібліографія
  1. Носко Б.С. Фосфатний режим ґрунтів і ефективність добрив. Київ: Урожай, 1990. 224 с.
  2. Трускавецький Р.С., Цапко Ю.Л. Основи управління родючістю ґрунтів; за ред. Р.С. Трус­кавецького. Харків: ФОП Бровін О.В., 2016. 388 с.
  3. McLaughlin M.H., Alston A.M., Martin J.K. Phosphorus cycling in wheat-pasture rotation. 1. The source of phosphorus taken up by wheat. Aust. J. Soil Res. 1988. № 26. P. 323–331.
  4. Слюсар І.Т. Природоохоронне та ефективне використання осушуваних органогенних ґрунтів гумідної зони: методичні рекомендації. Київ, 2014. 79 с.
  5. Носко Б.С., Христенко А.О., Максимова В.П. Проблема фосфору в землеробстві України. Вісник аграрної науки. 1998. № 5. С. 13–16.
  6. Христенко А.А. Влияние состава и свойств почв на результаты определения в них подвижного фосфора по методу Кирсанова. Агрохимия. 2004. № 11. С. 80–86.
  7. Христенко А.О. Розробка стандарту України на методи визначення рухомих сполук фосфору і калію в ґрунтах. Вісник аграрної науки. 2003. № 6. С. 9–13.
  8. Христенко А.О. Оценка методов определения содержания подвижных соединений азота, фосфора и калия в почвах. Агрохімія і ґрунтознавство. 2009. № 70. С. 96–104.
  9. Гинзбург К.Е. Фосфор основных типов почв СССР. Москва: Наука, 1981. 242 с.
  10. Трускавецький Р.С. Буферна здатність ґрунтів та їх основні функції. Харків: Нове слово, 2003. 225 с.
  11. Пат. 91419 Україна, МПК G01N 33/343. Спосіб оптимізації фосфатного стану ґрунтів. Трускавецький Р.С., Цапко Ю.Л., Зубковська В.В., Калініченко В.М., Горякіна В.М.; заявник та власник ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». № u2013; заявл. 14.10.2013; опубл. 10.07.2014, Бюл. № 13.
  12. Фатеев А.И. Локальный способ внесения удобрения. Почвенно-агрохимические аспекты. Харьков: ННЦ «Институт почвоведения и агрохимии имені А.Н. Соколовского», 2002. 160 с.