20. Біологічний метод захисту сільськогосподарських культур: перспективи для України

https://doi.org/10.31073/agrovisnyk201811-20
Крутякова В. І., Гулич О. І., Пилипенко Л. А.
Сторінки: 159-168.

Повна стаття: 
Короткий огляд
Мета. Проаналізувати сучасний стан застосування біологічного методу захис­ту сільськогосподарських культур в Україні та окремих її регіонах, розвитку вітчизняного виробництва біопрепаратів у контексті світового досвіду і перспектив застосування біометоду, основних тенденцій розвитку цього ринку та перспектив екологічного землеробства. Методи. Аналітичні, економіко­статистичні, порівняльного аналізу, графічні, картографічні. Результати. Упродовж останніх років в Україні склалася стійка негативна тенденція домінування хімічних методів захисту сільськогосподарських культур над біологічними. При цьому ситуація в регіонах різниться: якщо у 2016 р. середній показник частки біологічного методу в загальних обсягах застосування засобів захисту сільськогосподарських культур по Україні становив 4,6%, то у 9­ти регіо­нах він був вищим і коливався від 5 до 13%; у переважній більшості регіонів частка біометоду не перевищувала 1–3%, а в 5­ти областях не досягла і 1%. Регіони з найбільшими посівними площами сільськогосподарських культур очолюють антирейтинги із застосування біологічних методів захисту сільськогосподарських культур із обсягами, що не перевищують 5% від посівних площ (Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська області). Висновки. В Україні застосування екологічно безпечного біологічного методу захисту сільськогосподарських культур має тенденцію до подальшого скорочення. З метою подолання цього явища нами пропонуються найприйнятніші сценарії: євроінтеграційний — імплементація органічного законодавства ЄС та доведення площ під органічним землеробством до 1,2%, під екологічним — до 1,6% від усіх площ, зайнятих під сільськогосподарське виробництво; національний — формування і правове забезпечення органічного землеробства, забезпечення національної системи колективної гарантії органічного й екологічного землеробства та доведення площ під органічним землеробством до 1,2%, під екологічним — до 5,6% від усіх площ, зайнятих під сільськогосподарське виробництво.

Ключові слова: захист рослин, біологічні та інтегровані методи, екологізація землеробства, органічне землеробство, біологічні засоби.

Бібліографія
  1. Федоренко В.П., Ткаленко А.Н., Конверс­кая В.П. Достижения и перспективы развития биологического метода защиты растений в Украине. Карантин і захист рослин. 2009. № 6. С. 6–9.
  2. Акимов И.А., Зерова М.Д., Колодочка Л.И. Фундаментальные исследования паразитичес­ких и хищных членистоногих и их роль в развитии биологических методов защиты растений. Вестник зоологии. 1997. № 1–2. С. 5–15.
  3. Фурсов В.Н. Биологический метод защиты растений: международные исследования и приоритетное значение таксономии. Вестник зоологии. 2001. № 35 (3). С. 97–101.
  4. Шелестова В.С., Падій М.М., Гончарен­ко О.І. Біологічний захист. Захист рослин. 1999. № 10. С. 2–5.
  5. Ткаленко А. Биометод — залог получения качественной продукции. Огородник. 2011. № 5. С. 14–16.
  6. Ткаленко Ганна. Біопрепарати в боротьбі зі шкідниками. Агробізнес сьогодні. 2013. № 4(251). URL: http://agro-bussines.com.ua/agro/ahronomiia-sohoddni/item/302-biopreparaty-v-borotbi-zi-shkidnykamy.html
  7. Gordh G. Taxonomic recommendations con­cerning new species important to biological control. International J. Entomology. 1982. № 1. P. 15–19.
  8. Liying Li, Wajberg Ed.E., Hassan S.A. World­wide use of Trichogramma for biological control on different crops: a survey. Biological Control with Egg Parasitoids. Wallingford: CABI, 1995. P. 37–53.
  9. Van Lenteren J.C., Roskam M.M., Timmer R. Commercial mass production and pricing of organisms for biological control of pests in Europe. Biological Control. 1997. 10. P. 143–149.
  10. Dunham W.С. Evolution & Future of Bio­control, Basel, 2015. URL: http://dunhamtrimmer.com/wp-content/uploads/2015/11/Bill-Dunham-2BMonthly-Evolutijn-Future-of-Biokontrol-Industriy-copy.pdf
  11. Цілі Сталого Розвитку: Україна. Націо­нальна доповідь. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. 2017. Київ. 176 c.