Булигін С. Ю., Вітвіцький С. В., Антонюк Д. О.
Сторінки: 13-20.

---

Короткий огляд

Мета. Провести агрофізичну експертизу чорнозему типового надглибокого малогумусного легкосуглинкового Лівобережного Лісостепу України за показниками структурноагрегатного та гумусного станів у період переходу від прямої сівби на систему землеробства notill. Методи. Загальнонаукові (польовий, морфогенетичний, порівняльноаналітичний, агроаналітичний, лабораторний) і спеціальні (визначення вмісту елементарних ґрунтових часток та мікроагрегованості мікроскопним методом за С.Ю. Булигіним). Результати. Експериментально встановлено, що 10річне застосування прямої сівби загалом не спричиняє істотних змін макроструктурного стану ґрунту порівняно з полицевою оранкою, проте на її удобрених фонах зростає грудкуватість (показник дефляційної стійкості) та середньозважений діаметр водостійких агрегатів (показник водноерозійної стійкості). При цьому спостерігається погіршення мікроагрегатного стану ґрунту, зумовлене відсутністю протекторного 3–4сантиметрового шару рослинних решток, які є чіткою ознакою системи землеробства notill. Висновки. Десятирічне застосування прямої сівби культур на чорноземі типовому легкосуглинковому призводить до його глибинної агрофізичної деградації через зменшення мікроагрегованості ґрунту і не сприяє істотному збільшенню врожайності культур. Перехідний період від прямої сівби на систему notill має бути максимально коротким (не більше 4х років). Система землеробства notill розпочинається зі створення шару мульчі 3–4 см на поверхні ґрунту за умови 100%го її покриття.

---

Ключові слова: макроструктура, елементарні грунтові частки (ЕҐЧ), коефіцієнт мікроагрегованості, технологічний норматив енергетичного навантаження.

---

Бібліографія

1. Мета. Оцінити вплив різних систем удобрення на зміну азотного режиму дерново­підзолистого супіщаного ґрунту в короткоротаційній плодозмінній сівозміні. Методи. Польові — стаціонарні досліди, лабораторні — визначення вмісту азоту легкогідролізованих сполук за Корнфілдом, нітратних та амонійних — іонометричним методом, математико­статистичний аналіз. Результати. Розглянуто вплив органічних, мінеральних добрив та їх поєднання на динаміку азоту легкогідролізованих і мінеральних сполук у дерново­підзолистому ґрунті. Здійснено аналіз, оцінку та отримано залежність змін умісту доступних сполук азоту від виду добрив. Установлено, що найвищі запаси азоту легкогідролізованих сполук упродовж вегетації за органічної системи удобрення (гній 20 т/га середньосівозмінно) в середньому за 2012–2014 рр. досліджень були 330 кг/га, що у 2,7 раза вище, ніж на контролі або у 1,4–1,9 раза вище, ніж за інших систем удобрення. Частка мінерального азоту від азоту легкогідролізованих сполук зростає з 12% на контролі до майже 30% за внесення 20 т/га гною, що значно поліпшує азотний режим дерново­підзолистого супіщаного ґрунту та азотне живлення рослин. Висновки. Запаси мінерального азоту та азоту легкогідролізованих сполук залежали від виду добрив і швидкості його перетворення в ґрунті. Найбільше порівняно з контролем мінерального азоту в ґрунті накопичувалося за органічних систем удобрення у варіантах гній 20 т/га та за поєднання гною із сидератом — 15–66 кг/га, або більше ніж у 4 рази. Найвищі запаси азоту мінеральних сполук за фазами розвитку картоплі були за внесення мінеральних добрив по сидерату — 60–99 кг/га, гною 20 т/га — 57–96 кг/га та за комбінованої системи гній разом із мінеральними добривами — 51–84 кг/га. Збільшення частки сполук мінерального азоту свідчить про інтенсивність процесів розкладу органічної речовини в грунті і за відсутності вегетуючих рослин — про можливість вертикальної міграції мінерального азоту та збільшення екологічної напруги регіону.