Роїк М. В., Бех Н. С., Коцар М. О.
Сторінки: 41-45.

---

Короткий огляд

Мета. Розробити метод клонального мікророзмноження імбиру для отримання якісного садивного матеріалу. Методи. Лабораторний, біотехнологічний, статистичний. Результати. Проростання бруньок на кореневищах в умовах термостата за температури 28±2ПС та вологості 90% спостерігали через 4 тижні культивування, вихід бруньок становив 161,8%. Застосування 0,1%­го розчину сулеми з експозицією 45–50 хв дало можливість отримати 50,0–63,9% асептичних бруньок імбиру в різних біотипів. Висота первинних пагонів через місяць культивування становила в середньому 2,2 см, кількість коренів — 4,5 шт. на 1 бруньку довжиною 1,9 см. Додавання БАП у живильне середовище збільшує пагоноутворення до 7,7 шт./пагін за 1 пасаж. Утворення коренів спостерігали на 10–14­ту добу культивування в усіх досліджуваних біотипів незалежно від наявності ауксинів у живильному середовищі. За умов вирощування мікророслин імбиру з in vitro на Веселоподільській ДСС та Ялтушківській ДСС приживлюваність розсади становила 72–98%. Висновки. Стимулювання брунькоутворення на кореневищах імбиру в термостаті за температури 28±2 С та вологості 90% забезпечує вихід бруньок 161,8%. Для отримання 50,0–63,9% асептичної культури імбиру in vitro доцільно використовувати 0,1% розчин сулеми з експозицією 45–50 хв, що забезпечує 61,4–81,9% життєздатних бруньок. Використання БАП (3,0 мг/л) дає високий коефіцієнт розмноження імбиру — до 7,7 шт./пагін за 1 пасаж. Культуральні пагони імбиру in vitro не потребують додавання ауксинів у живильне середовище для стимулювання ризогенезу. Культуральна розсада імбиру з in vitro має високий рівень приживлюваності в умовах відкритого ґрунту — 72–98%, що дає змогу використовувати метод клонування in vitro для отримання якісного садивного матеріалу. Розроблений метод клонального мікророзмноження імбиру дає можливість отримати з 1­го введеного в умови in vitro експланта до 1000 укорінених рослин.

---

Ключові слова: імбир, бруньки, пагони, in vitro.

---

Бібліографія

1. Ravindzan I., Nirmal Badu K. Ginger: the ge­nus. Zingiber. 2005. P. 15–87.
2. Shahira M.E., Marwa I.E., Mona M.O. еt al. The hid­den mechanism beyond ginger (Zingiber officinale Rosc.) potent in vivo and in vitro anti-inflammatory ac­ti­vity. J. of Ethnopharmacology. 2018. V. 214. P. 113–123.
3. Manel A., ChafiaT. In vitro anti-hydatic and im­munomodulatory effects of ginger and [6]-gingerol. Asian Pacific J. of Tropical Medicine. 2016. V. 9, Is. 8. P. 749–756.
4. Singh G., Satty S. Impact of tissue culture on agri­culture in India. Biotechnol Bioinf. Bioeng. 2011. V. 1 (3). P. 279–288.
5. Ayenew B., Tefera W., Kassahum B. In vitro propagation of Ethiopian ginger (Zingiber officinale Rosc.) cultivars: Evaluation of explant types and hormone combinations. African J. of Biotechnology. 2012. V. 11 (16). P. 3911–3918.
6. Policegondra R.S., Aradhya S.M. Biochemical Changes and antioxidant activity of mango ginger (Curcuma amada Roxb.) rhizomes during postharvest storage at different temperatures. Postharvest Biology and Technology. 2007. V. 46. Is. 2. P. 189–194.
7. Brian K.W., Chang and Richard A. Criley Clonal propagation of pink ginger in vitro. Hortscience. 1993. № 28 (12). P. 1203.
8. Sidhid D.F., Yunus A., Pujiasmanto B. Multi­pli­cation of red ginger in vitro using BAP and NAA. Pro­ceedings. The 6th Indonesian Biotechnology Con­ference Surakarta, 6–7 September 2016. P. 315–322.
9. Azra S., Lutful H., Syed D. еt al. In vitro regeneration of ginger using leaf shoot tip and root explants. Pak. J. Bot., 2009. № 41 (4). P. 1667–1676.
10. Villamor C. Influence of media strength and sources of nitrogen on micropropagation of ginger, Zingiber officinale Rosc. E-internat. Scientific Res. J. 2010. № 2. P. 1–6.
11. Бех Н.С., Коцар М.О., Роїк М.В. Спосіб отримання асептичної культури імбиру in vitro. Вісник аграрної науки. 2017. № 9. С. 40–43.