Обґрунтування продуктивності люцерни посівної за тривалого використання травостою в умовах зміни клімату

  • В. Петриченко -
  • Н. Гетман -
  • Ю. Векленко -

Анотація

Мета. Виявити вплив строків сівби та гідротермічних ресурсів на процеси росту, розвитку та формування продуктивності агрофітоценозів люцерни посівної у перший рік життя. Методи. Агротехнічні заходи вирощування люцерни посівної були загальноприйнятими для умов Лісостепу правобережного, які включали традиційний полицевий обробіток ґрунту. Результати. У рік сівби у рослин люцерни посівної виявлено фотоперіодичну реакцію на несприятливі кліматичні умови вегетаційного періоду. При цьому зміна фотоперіоду у рослин люцерни посівної свідчила про проходження мікростадій росту й розвитку і коригувалася тривалістю дня та строками сівби незалежно від температурного режиму та вологозабезпечення. Установлено, що упродовж років досліджень люцерна посівна адаптувалася до зміни клімату та забезпечила високі показники кормової продуктивності за ранньовесняного строку сівби. За інтенсивного використання травостою упродовж 3-х років люцерна забезпечила найбільшу врожайність листостеблової маси — 47,03 т/га, вихід сухої речовини — 11,09 та сирого протеїну — 2,07 т/га, акумулювала валової — 204,72 та обмінної енергії — 104,52 ГДж/га, тоді як рекомендований літній строк сівби за показниками був нижчим — відповідно на 9,1; 11,5; 13,1; 12,2 та 11,7%. Висновки. Установлено, що на сірих лісових ґрунтах Лісостепу правобережного в рік сівби люцерна посівна за тривалості світлового дня 14,53–16,12 год досягала фази 61–62 (ВВСН), а за 12,48 год — фази 49 (ВВСН). Кормову продуктивність люцерни посівної зумовлюють гідротермічні умови та строки сівби, генетичний потенціал культура максимально реалізувала на 3-й рік вирощування за достатнього вологозабезпечення у період вегетації.
Опубліковано
2020-03-25