Збереження генофонду та підвищення продуктивності худоби білоголової української породи

Анотація

Мета. Визначити рівень гомозиготності активної частини популяції білоголової української породи за одне покоління та 50 років відтворення, а також можливості застосування інбридингу для збереження генофонду породи і підвищення продуктивності тварин. Методи. Дослідження проведено на тваринах білоголової української породи, розділених на аутбредних та інбредних. У першій серії дослідів визначали вплив неспорідненого та спорідненого підборів батьківських пар, у другій — вплив походження за бугаєм (батьком потомства) на прояв ознак продуктивності в аутбредної та інбредної худоби. В обох дослідах до групи інбредних увійшли тварини, коефіцієнт інбридингу яких становив Fx=0,39–29,7%, а до групи аутбредних, — які не мали спільних предків у родоводах. У третій серії дослідів визначили вплив різних ступенів інбридингу (помірного, близького і тісного) на молочну продуктивність корів конкретного походження, для чого потомків бугая Злака UA 673 розділили на 4 групи. Визначали живу масу корів, надій за лактацію, уміст і кількість молочного жиру в молоці, вік 1-го осіменіння. Розрахували рівень зростання інбридингу за одне покоління та за 50 років відтворення. Результати. Встановлено перевагу інбредних телиць за живою масою у різні періоди вирощування порівняно з аутбредними особинами, особливо на остаточному етапі, що пришвидшувало їхню фізіологічну та господарську зрілість. Доведено вплив інбридингу на зниження молочної продуктивності у корів-дочок окремих бугаїв-плідників без статистично достовірної різниці з аутбредними тваринами. Виявлено прямий, середньої та слабкої сили зв’язок між надоєм за 1-шу лактацію з віком і живою масою при 1-му осіменінні. Доведено, що із збільшенням коефіцієнта інбридингу від Fx=0,78–2,93% до Fx=12,5–29,7% у дочірніх потомків бугая Злака UA 673 істотно підвищується молочна продуктивність за 1–2-гу лактації. З’ясовано, що в сучасній, активній частині популяції білоголової української породи інбридинг за покоління може збільшитися на 1,68%, а за 50 років відтворення — на 16,5%. Висновки. При розведенні худоби білоголової української породи, яка наразі налічує 300 корів і 11 бугаїв, неможливо уникнути спорідненого підбору батьківських пар. З урахуванням цього інбридинг можна використовувати як метод збереження генофонду худоби білоголової української породи в контексті збереження біорозмаїття тваринного світу. Використання інбридингу тісного ступеня бажаніше, ніж помірного і близького.