Особливості селекції сортів пшениці м’якої озимої степового екотипу у зв’язку зі змінами клімату в умовах Півдня України

  • С. Лифенко -
  • М. Наконечний -
  • Т. Нарган -

Анотація

Мета. Обґрунтувати за комплексом біологічних, морфологічних і господарсько-корисних ознак цінність і придатність сортів пшениці озимої м’якої для вирощування в посушливих умовах Півдня України, удосконалити програми і напрями селекції з урахуванням змін клімату щодо посилення впливу екстремальних чинників довкілля; створити нові високопродуктивні сорти високої якості. Методи. Аналіз історії сортозмін, сортовипробувань, застосування різних методів внутрішньовидової і віддаленої гібридизації, оцінок генотипів у польових і лабораторних дослідах на комплекс ознак (продуктивність, тривалість вегетаційного періоду, морозостійкість, посухостійкість), біометричний і хімічний аналізи, фенологічні спостереження, вирощування сортів і ліній на провокаційних фонах. Результати. У роки виконання селекційних програм у II половині минулого та початку XXI ст. винайдено оригінальний генетичний матеріал для створення сортів високоінтенсивного типу з потенціалом урожайності понад 10 т/га з високими показниками технологічних якостей зерна, морозо-, зимо- та посухостійкості. Створені за цими програмами 74 сорти переважно короткостеблового інтенсивного та універсального типів широко використовують у виробництві в Україні та інших країнах. Кращі з них є найбільш посухо-, спеко- та морозостійкими і займають значні посівні площі. Висновки. На Півдні України в результаті природної еволюції, народної селекції і, особливо у зв’язку з успішним виконанням науково-методичних програм досліджень, селекціонерами 3-х поколінь створено найбільш посухо-, спеко- та морозостійкі сорти пшениці м’якої озимої з високими технологічними якостями зерна. Тривалість вегетаційного періоду при сортозміні сортів за 90 років скоротилася на 2-3 доби. Нові скоростиглі сорти часто мають переваги за врожайністю перед більш пізніми сортами, але через посухи і суховії, які періодично бувають ранніми, вони можуть поступатися середньораннім сортам, які в цій зоні найбільш стабільні за врожайністю. Середньостиглі, а ще більше пізньостиглі сорти майже завжди потрапляють під запал і літню посуху й істотно поступаються за врожайністю більш скоростиглим генотипам.
Опубліковано
2021-03-25