Розвиток землевпорядної науки в Україні: історія, сучасність, перспективи

  • Й. Дорош -
  • А. Мартин -
  • I. Новаковська -

Анотація

Мета. Ретроспективний аналіз напрямів інституціоналізації та розвитку землевпорядної науки в Україні протягом 60-річного періоду функціонування в Україні спеціалізованих науково-дослідних та проєктно-вишукувальних установ, а також визначення перспективних напрямів розвитку сучасної землевпорядної науки. Методи. Застосовано діалектичний метод пізнання для вивчення стану та розвитку сучасної землевпорядної науки; монографічний метод — з метою опрацювання наукових робіт і науково-технічних публікацій, нормативно-правової бази, статистичних відомостей; абстрактно-логічний — для теоретичного узагальнення та формулювання висновків. Результати. Досліджено головні історичні передумови інституціоналізації землевпорядної науки в України. Визначено найважливіші наукові роботи, а також роботи із землеустрою, раціонального використання та охорони земель, виконані Інститутом землеустрою від моменту його заснування до сучасності. Розглянуто пріоритетні завдання землевпорядної науки на різних етапах розвитку, а також завдання середньострокової перспективи. Висновки. Інституціоналізація землевпорядної науки завдяки створенню спеціалізованої науково-дослідної та проєктно-вишукувальної установи за останні 60 років дала змогу сформувати надійний фундамент для розвитку української землевпорядної наукової школи, вивчення об’єктивних законів природи й суспільства при використанні земельних ресурсів, розв’язання на науковій основі соціально-економічних та екологічних проблем землекористування, зокрема реагування на глобальні виклики. Пріоритетними завданнями наукового забезпечення стає цифрова трансформація землеустрою, розробка прогресивних інструментів планування використання земель, а також забезпечення охорони земель в умовах ринкових земельних відносин.
Опубліковано
2021-04-25