Агрофізичний стан як критерій готовності чорнозему опідзоленого до мінімалізації обробітку в агроценозі

Анотація

Мета. Визначити агрофізичні критерії оцінки стану чорнозему опідзоленого сильнореградованого (далі по тексту — чорнозему опідзоленого) за систематичного виконання поверхневого обробітку за оцінкою диференційної шпаруватості, продуктивності та енергетичної ефективності порівняно із систематичним виконанням оранки й оцінити можливість подальшої мінімалізації обробітку в короткоротаційній зерновій сівозміні в Центральному Лісостепу України. Методи: польовий, лабораторний, порівняльно-розрахунковий та математичні. Результати. За поверхневого обробітку щільність будови 0–30 см шару чорнозему опідзоленого за медіаною була вищою на 0,03 г/см3, а типізований розмах щільності був однаковим незалежно від способу обробітку чорнозему опідзоленого за її зростання під час поверхневого обробітку за верхнім і нижнім типовими значеннями на 0,02 г/см3. Коефіцієнт варіації щільності будови за оранки був вищим порівняно з поверхневим обробітком в 1,85 раза. Розрахунок диференціальної шпаруватості за різних способів обробітку під 5-ма культурами на 6-й рік утримання досліду показує, що у весняний період щільність будови за систематичного поверхневого обробітку була вищою порівняно з оранкою на 0,06 г/см3, загальна шпаруватість — на 3 %, об’єм шпарин, зайнятих повітрям, був меншим на 6,0%. За таких умов співвідношення об’єму шпарин, зайнятих вологою, до об’єму шпарин із повітрям досягало оптимального рівня (1:1), тоді як за оранки співвідношення категорій шпарин було на користь шпарин, зайнятих повітрям. Висновки. Систематичне застосування оранки та ґрунтозахисного поверхневого обробітку в 5-пільній зерно-просапній сівозміні забезпечує отримання близької за параметрами продуктивності, як за урожайними показниками, енергетичною ефективністю та виходом зернових і кормових одиниць. Якщо за оранки показники продуктивності були стабільними відносно середніх показників, то за ґрунтозахисного обробітку вони мають зростаючий тренд, що пов’язано із закінченням перехідного періоду з моменту припинення оранки та переходу до виконання попереднього глибокого чизелювання з подальшим переходом на систематичний поверхневий обробіток на 10–12 см.