Д.Г. Віленський — відомий український ґрунтознавець і геоботанік, організатор галузевого науково-освітнього процесу

Анотація

Мета. Розкрити основні віхи життєвого і творчого шляху, узагальнити найбільш вагомі наукові здобутки талановитого вченого-аграрія, одного з організаторів вищої галузевої освіти та дослідної справи в УРСР Д.Г. Віленсь­кого. Методи. Загальнонаукові — аналіз, синтез, класифікація; історичні — проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, біографічний. Результати. Доведено, що Д.Г. Віленський сприяв становленню провідних закладів вищої сільськогосподарської освіти — Харківського сільськогосподарського інституту ім. Х.Г. Раковського та Київського інженерно-меліоративного інституту. Опублікував перший в УРСР підручник «Ботаніка» (1928) державною мовою для вищих і середніх навчальних закладів та перший підручник «Історія ґрунтознавства в Росії» (1958). За ініціативою вченого розпочато масштабну міжвузівську роботу — природне районування території СРСР для завдань сільського господарства. Установлено, що Д.Г. Віленський доклав зусиль до організації Всеукраїнського НДІ агроґрунтознавства та хімізації сільського господарства, а також Українського інституту прикладної ботаніки. За великі досягнення в галузі ґрунтознавства був обраний президентом Міжнародної комісії по класифікації географії та картографування ґрунтів. Висновки. Найзначнішими науковими надбаннями Д.Г. Віленського є встановлення явища кольматації, розробка нових індексів генетичних горизонтів ґрунтів — Н, Е, І, Р та ін., підготовка перших карт ґрунтів України, піонерські геоботанічні дослідження меліорованих осушених ґрунтів, авторство ґрунтових карт США, Канади, окремих регіонів і округів СРСР, опрацювання методів ґрунтових досліджень і великомас­штабного картографування ґрунтів. Установлено, що Д.Г. Віленський сприяв популяризації здобутків вітчизняної науки як член редколегії (1930–1949), редактор (1934–1939) журналу «Ґрунтознавство».