Формування стійкості рослин насіннєвої люцерни в умовах різного екологічного градієнта
Анотація
Мета. Вивчити адаптивні ознаки в селекційних популяцій люцерни за насіннєвого використання за 2 роки життя та виділити перспективний матеріал для подальшого використання в селекційному процесі. Методи. Польовий, математикорозрахунковий, статистичний та метод біплотаналізу. Об’єктом вивчення були 24 популяції люцерни за насіннєвого використання. Аналіз стійкості генотипів люцерни до стресу проводили за допомогою різноманітних параметрів адаптивності. Результати. За вирощування люцерни на насіння за 2 роки життя найкращі умови для сівби склалися у 2019 р., де індекс умов середовища (lj) становив +156,79, найгірші — 2017 р. з індексом умов середовища –123,38. Найвищою насіннєвою продуктивністю за гірших умов характеризувалася популяція M.g./ ЦП11 — 472,1 кг/га, за кращих умов — популяція А.Н. d. № 15 — 840,5 кг/га. Популяції Сін(с)./Приморка, А.Н. d. № 15 та Добір за кореневою системою за параметрами адаптивності було виділено як популяції інтенсивного типу. Натомість популяція M.g./ЦП11 за параметрами адаптивності виявилася найбільш стабільною. Проаналізовано кореляції між урожайністю насіння за різних умов вирощування та параметрами адаптивних ознак, виділено найбільш придатні ідентифікатори адаптивності. За результатами GGE біплотаналізу виділено найбільш стабільну популяцію M.g./ЦП11, популяції Сін(с)./Приморка та А.Н.d. № 15 виділено як пластичні, а Добір за к.с. можна вважати популяцією інтенсивного типу. Висновки. Відібрано найбільш придатні параметри адаптивності для відбору популяцій насіннєвої люцерни, виділено й розподілено за групами найперспективніші популяції.
Опубліковано
2023-03-25
Розділ
Articles
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.