Фосфатний фактор інтенсивності та фосфат-буферна ємність — основні інструменти діагностики та оптимізації фосфатного стану ґрунтів

  • Р. Трускавецький -
  • В. Зубковська -

Анотація

Мета. Удосконалити спосіб діагностики та оптимізації фосфатного стану ґрунтів. Методи. Теоретичного узагальнення, лабораторно­модельні дослідження, хімічний аналіз, розрахунково­аналітичний. Результати. Установлено, що всі наявні методики діагностики фосфатного стану ґрунтуються лише на використанні різних екстрагентів, певною мірою адаптованих до ґрунтового середовища залежно від його кислотно­основного стану, карбонатності, гранулометричного складу тощо. Дослідження показали, що фосфатний стан ґpунту найоб’єктивніше оцінюється за його фосфат­буферною здатністю з урахуванням фосфат­буферної ємності та показника концентрації фосфатних іонів (рР) у ґрунтовому розчині. За кривою буферності визначають, скільки потрібно внести фосфорних добрив у розрахунку на відповідну масу ґрунту або ж реалізувати інші технологічні заходи, щоб перевести фактичне значення фосфатного фактора інтенсивності (ФФІ) в оптимальний стан. Для всіх ґрунтів незалежно від їх фосфат­буферної ємності верхню межу допустимого ФФІ визначено на рівні 3,1–3,3 од. У середньобуферних ґрунтах і ґрунтах із більшою буферною здатністю досягти цього значення майже неможливо. Обґрунтовано необхідність використання в діагностуванні трофного режиму ґрунтів процеси його саморегуляції. Для цього розроблено діагностично­оптимізаційну графічну модель на основі кривої буферності з нанесенням на цю криву оптимальних параметрів фосфатного стану. Установлено параметри фосфат­буферних властивостей ґрунтів, що дало змогу вдосконалити спосіб діагностики фосфатного стану, рівень його стійкості та способи оптимізації. Висновки. Результати досліджень показали, що в глейових ґрунтах для оптимізації фосфатного стану порівняно з неоглеєними потрібно вносити істотно більшу дозу добрив. Це зумовлено тим, що оглеєні ґрунти мають вищу буферну ємність в іммобілізаційному інтервалі. Оптимізація фосфатного стану ґрунтів на основі показників фосфат­буферної ємності та фосфатного фактора інтенсивності з побудовою відповідної фосфат­буферної графічної моделі є найбільш об’єктивною та ефективною щодо діагностування та оцінювання рівня сталого забезпечення рослин фосфатним живленням.
Опубліковано
2018-10-25