До 135-річчя від дня народження О. Н. Соколовського (1884–1959)

  • - - -

Анотація

Мета. Визначити вузлові точки, що перешкоджають повноцінному освоєнню ринку землі в Україні. Методи. Узагальнення стримувальних факторів розвитку земельних відносин. Результати. Для повноцінного й ефективного розвитку земельних відносин в Україні слід ураховувати всі фактори, що сприяють цьому процесу. Ігнорування одного з них призводить до неправильних дій у їх становленні. Це підтверджує ситуація з ринком землі в Україні. Варто було «відпустити» цей процес в одній зі складових ринку (на рівні підприємства) без урегулювання його на макрорівні (на рівні держави), як відразу з’явилися різні агрохолдинги, які зацікавлені земельні відносини підпорядкувати передусім своїм інтересам. Розв’язання цієї проблеми потребує створення таких умов («правил гри»), щоб у земельних відносинах рівною мірою були зацікавлені і селяни, що живуть на селі, і агрохолдинги, які обслуговують сільськогосподарське виробництво загалом. Частка доходів від агропромислового виробництва в стартових умовах має бути однаковою як на рівні селян, так і на рівні керівництва агрохолдингів. Однією з основних умов забезпечення цього є включення землі в економічний оборот, використання коефіцієнта фондовіддачі, який би враховував вартість сільськогосподарських угідь і комерційного госпрозрахунку для того, щоб кожний учасник внутрішньої госпрозрахункової діяльності брав участь у розподілі кінцевих результатів. Висновки. Від верхніх ешелонів влади (Президента України, Кабінету Міністрів України) залежить, як розвиватимуться земельні відносини в Україні. Вони мають визначити основні напрями цього розвитку і забезпечити розроблення відповідних механізмів розбудови земельних відносин в нашій державі. Від включення ресурсу землі в економічний оборот залежать система ціноутворення, принципи внутрішньогосподарського комерційного розрахунку та створення сприятливих умов для розвитку аграрного бізнесу на селі.
Опубліковано
2019-04-25