Вплив строків сівби на продуктивність пшениці озимої

  • В. Ткачук -
  • Т. Тимощук -

Анотація

Мета. Визначити й науково обґрунтувати особливості росту і розвитку рослин та формування продуктивності пшениці озимої залежно від строків сівби на дерново-середньопідзолистих супіщаних ґрунтах в умовах Полісся. Методи. Польовий, лабораторний, вимірювально-ваговий, порівняльний, статистичний і дисперсійний. Результати. Наведено особливості формування продуктивності пшениці озимої залежно від строків сівби впродовж 20-ти років. Доведено, що за роки досліджень рослини раннього строку сівби (10 вересня) щодня восени отримували на 11,7°С більше тепла, ніж за пізнього строку сівби (10 жовтня). За сівби 10 вересня після припинення вегетації рослини мали найвищі показники росту і розвитку порівняно із наступними строками сівби. У середньому за роки досліджень маса рослин пшениці озимої за період сівби з 20 вересня по 10 жовтня на момент припинення осінньої вегетації у 2,3 – 13,9 раза була меншою за масу рослин, висіяних 10 вересня. Установлено, що після припинення вегетації уміст цукрів у рослинах пшениці озимої за сівби 10 вересня становив 14,9%, що в 2,1 раза більше, ніж за сівби 10 жовтня. Найкращі умови формування асиміляційного листкового апарату рослин пшениці у весняно-літній період створювалися за сівби в ІІ–ІІІ декадах вересня. Залежно від строків сівби площа листя рослин пшениці озимої у фазі колосіння становила в пшениці озимої 37,7–43,8 тис. м2/га. За роки проведення досліджень установлено, що запізнення із сівбою на 10–30 днів призводить до зниження урожайності зерна на 8,4–28,7% порівняно із сівбою 10 вересня. Висновки. Максимальну врожайність зерна пшениці озимої (3,56 т/га) в умовах Полісся отримано за сівби 10 вересня. За сівби 10 жовтня урожайність зерна пшениці знижувалася на 1,02 т/га.
Опубліковано
2020-03-25