Сучасна практика та перспективи розвитку аграрного виробництва в Одеському регіоні

  • Ю. Тараріко -
  • В. Величко -
  • Р. Сайдак -

Анотація

Мета. Розробити систему аграрного виробництва, яка дасть змогу кардинально підвищити чистий дохід і забезпечити короткі терміни окупності капітальних затрат, зокрема на відновлення зрошення. Методи. Математико-статистичний, розрахунково-порівняльний, кореляційний, економічний, аналіз системного узагальнення, багатоваріантне комп’ютерне моделювання. Результати. За постійного підвищення температурного режиму частота повторення сильно- та середньопосушливих років у південностеповій зоні досягла 80%. У таких умовах зростає актуальність відновлення площ зрошування земель. Сучасна поширена практика виробничої діяльності зводиться до вирощування озимих зернових і соняшнику з прибутковістю у межах 100–150 дол. США/га, що здебільшого супроводжується деградацією ґрунтового покриву. На зрошенні при запровадженні збалансованих за попередниками сівозмін із кукурудзою та соєю цей показник зросте до 500–600 дол. США/га. Однак за обсягів капітальних затрат на реконструкцію меліоративних систем 3000–5000 дол. США/га терміни їхньї окупності будуть здебільшого неприйнятними. Тому перспектива за вирощуванням і переробкою томатів та волоського горіха. Однак площі поширення цих культур обмежені попитом. Реально досягти кардинального збільшення чистого прибутку можна через розвиток інфраструктури сільськогосподарських підприємств зі збалансованим виробництвом м’ясо-молочних продуктів, цукру, олії, біоенергії та органічних добрив. Завдяки високому рівню рециркуляції біогенних елементів і забезпеченню власними енергоресурсами собівартість «органічного» продовольства буде на 30–40% нижчою порівняно із загальноприйнятими технологічними ланцюгами. Це забезпечить досить високий рівень конкурентоспроможності та ліквідності великих обсягів високоякісної продукції. Високий рівень прибутковості таких виробничих систем дасть змогу досить швидко окупити витрати на всі складові запропонованої інфраструктури, зокрема й на відновлення зрошення. Висновки. Сучасна поширена практика вирощування в Одеському регіоні на богарі озимих зернових і соняшнику є безперспективною. Розв’язати проблему відновлення зрошення та кардинального підвищення прибутковості аграрного виробництва доцільно формуванням біоенергетичних агроекосистем на всій площі меліорованих земель. За обсягів капітальних затрат на рівні 10000 дол. США/га прибутковість виробництва може зрости до 8000 і більше дол. США/га зі строком окупності фінансових ресурсів 2–3 роки. Широке впровадження таких виробничих систем обмежується складнощами із залученням значних обсягів доступних фінансових ресурсів і відсутністю ринку землі.
Опубліковано
2020-03-25