Оптимізація технології вирощування гороху посівного в умовах Лісостепу

Анотація

Мета. Визначити закономірності формування продуктивності гороху посівного залежно від гідротермічних умов та оптимізації елементів технології його вирощування (мінерального живлення, інокуляції насіння й позакореневого підживлення) для максимальної реалізації його генетичного потенціалу. Методи. Польовий (проведення стаціонарного польового досліду), лабораторно­польовий (морфофізіологічний) (вивчення параметрів росту та розвитку рослин), хіміко­аналітичний (визначення агрохімічної характеристики ґрунту), порівняльно­розрахунковий (моніторинг температурного режиму й кількості опадів порівняно із середньобагаторічними значеннями), статистичний (підтвердження достовірності отриманих результатів). Результати. Дослідження, які проводили впродовж 2021–2025 рр. в умовах північної частини Лісостепу в стаціонарному польовому досліді ННЦ «Інститут землеробства НААН» на темно­сірому опідзоленому ґрунті, підтвердили істотну залежність урожайності культури від вологозабезпечення у фазах бутонізації та цвітіння. Найвищу врожайність зерна гороху посівного (4,59 т/га) отримано у сприятливому за погодними умовами 2025 р., через посуху у 2023 р. цей показник у контролі знизився до 1,67 т/га. Установлено, що комплексна інтенсифікація технології вирощування гороху посівного сприяє збільшенню вдвічі площі листкової поверхні (до 434,0 см2/росл.) порівняно зі значенням у контролі. Найбільший ефект дає роздрібне внесення азоту на фоні P45K60. Визначальним фактором продуктивності культури є кількість бобів на рослині. За оптимального живлення цей показник зростає на 39,5% (до 4,80 шт./росл.), а індивідуальна маса рослини підвищується на 64,7%. Інокуляція насіння є одним із найбільш ефективних заходів, що забезпечує приріст урожаю гороху посівного на 0,35 т/га, а використання мікродобрив у критичних фазах (інтенсивного росту та бутонізації) сприяє додатковому формуванню 0,3–0,5 т/га зерна. Висновки. Інтенсивна технологія вирощування гороху посівного, яка поєднує інокуляцію насіння, збалансоване мінеральне живлення N30P45K60 + N15 чи P45K60 + N30 і позакореневе підживлення, дає змогу підвищити врожайність гороху на 73% (в середньому до 3,72 т/га) порівняно з базовою технологією, забезпечуючи високу адаптивність культури до кліматичних змін.